Хочеться... (проза)

От хочеться мені й усе!
Інколи прориває щось незвідане всередині й примушує мене хотіти. Тоді мені хочеться!
І навіть поївши досхочу, напившись улюбленого квасу, однаково сіпає оте нестримне бажання й вимагає від мене визнати, що мені хочеться. І я визнаю, бо мені дійсно хочеться!
Я заплющую очі, закидаюся в думки, подалі від світу, від того, що стоїть біля мене, що лежить на коричневій підлозі, я лечу до свого, власного, нічийого більше світу й роблю тільки те, що хочу… І тут я розумію, що мені хочеться!
Це страшно! Себе ж лякаюся. Що за дивна тяга, що за дивний спосіб самореалізації?! Я прикидаюся чемним, скромним, сором'язливим, бо мені так хочеться… А-а-а-а!!! Мені знову хочеться-а-а-а-а!
Все. Дотягнувши до межі, викрутивши нутро й нутряний світ, я випиваю половину бутлі вина… І… Я п'яний… Ги, я рум'яний… Бо я… е-е… я… цей, той… чи як там… нє-е! чекай… Я не п'яний, мені не можна пити, бо-о-о-о… мені пити не можна. От і все!.. Тяжко, правда, але ж я терплю!?.. А чому?.. Ха-а-а-а! Не знаєш… А тому шо мені так хочеться………… Р-р-р-р-р-р-р-р-р!!! Ні тверезим, ні п'яним, все одно… мені хочеться!
Куди ж себе подіти? В шафу залізти? Під ліжко? Може вимкнути світло, щільно заклеїти вікна, позабивати усі шпарини й закутатися ковдрою? Цей неспокій, мабуть, від світу навколишнього іде. Отож сховатися потрібно… Але ж куди?.. В підвал. Точно, я хочу в підвал… І що ж то коїться? Мені вкотре вже хочеться!
Час минув. Я оговтався. Я зібрався з силами. Від нервів тремтять пальці, пітніють долоні. Але я стою і гордо, — щоправда боязко трішки, — заявляю, що Мені Хочеться… Сказати, Що Я Тебе Кохаю!
 
Вибухи шампанського, сплески феєрверків, задоволені крики й гамірні аплодисменти… Я розчиняюся в прожекторі, зникаю зі сцени. А ти стоїш в центрі партеру й приголомшено супроводжуєш мій напівпрозорий силует своїми чарівними оченятами. Подив вислизає з твоїх тендітних уст і радісно зупиняється на обличчі. Ти зворушена… Я за сценою. Чекаю тебе, щоби дати підпис на згадку. А потім на каву. На бесіду. На ніч…
…По крайній мірі, м е н і  т а к  х о ч е т ь с я !