...Поза сном... (вірш)

заглядаю поза краєм
і сміюся від душі.
там ховаються заграї,
там тріпочуть комиші.
не для мене те тремтіння,
я понурістю не зсяк.
а тепер несу прозріння,
підкидаю на руках.
я прокинувся за ранком,
небосхил пробіг за склом.
і злетіло до світанку
від життя мого крилом.
вирій кинувся на втьоки,
розплескалися жахи.
і я мріями провоглі
закурочую шляхи.
досі спокій, наче з марив,
не потрібен був і в сні.
зараз бачу, що не зґавив
повороту на путі.  

і безкрилим до заходу
я полинув від життя.
і зібрався зараз духом,
розпростер собі лиття.
не потрібен запах волі,
бо я й так свобідний птах.
не залишу все на потім,
вже не вештаюся в снах.
ще не звіданим потоком
покотився поза ніч.
без життя сную пророком,
у житті — подалі з віч.
то людське погідне й тихе,
але вартісне мені.
я протерся крізь повіки…
що ж це бачилось у сні?