Як починався ранок одного дня

Насправді ранок починається вдосвіта. Але зазвичай він починається у пересічної людини тоді, коли вона прокидається. Цього ранку я прокинувся зі сходом сонця.
Вилізти з-під ніжної ковдри до прохолодного свіжого повітря змусило бажання бачити все з початку, зі сходу. Спів пташок контрастував з тишею, яка лагідно погладжувала мій слух. Настрій творився в приємності й радості.
Була 5 година ранку. Небо вже світилося східним сонячним промінням. Однак тіні нічного спокою ще стояли сторожко повсюдно — під будинками, під деревами, кущами, камінчиками, в очах. Я йшов на слух, шукаючи очима того птаха, що так мило й дзвінко вигукував з неба. Здавалося, що його голос був всюди, але спадав саме з неба. Ранковий птах сидів неподалік від мого дому, розмістився на вершечку височезного дерева. Побачити його було для мене метою цього ранку.

Я фотографував співучого вдосвітника, слухав його спів і втішався. Потім на велосипеді поїхав до міста, ранкового вже світлого міста. Їздити порожніми від машин і людей вулицями правдиве задоволення.
На Театральній площі храм Мельпомени окутувався в оранжеві промені. По алеї зірок проходили декілька ентузіастів ранішньої зарядки, розмахуючи руками, а на лавочках сиділи молоді люди. Побачити їх було мені цікаво. Їм побачити мене також. Ароматні троянди напували площу легким запахом й тендітним кольором.

Центральна площа повніла помаранчевими накидками прибиральників, які спішили позбутися сміття. Мою увагу привертали яскраві кольори ратуші на фоні глибокого неба та колишні будівлі готелів, в яких свого часу небайдужі до вдосвітньої романтики люди споглядали початок їхнього дня. Покрутившись на площі, я подався на Панську вулицю — вулицю Ольги Кобилянської. Вона ще була в темряві, проте відчуття імперської розкоші її будинків широко впадало у вічі.

Найбільше світла я побачив на улюбленій площі Турецької криниці. День тут почався здавна, сонце заволоділо і криницею, і всіма лавицями, і мостом, і ліхтарями. Людей тут було найменше, їх ще нічний сон не відпустив з обіймів. Тільки один стариган скористався моєю присутністю, аби поклянчити «гривню на сігарєти». Коли йому відмовив, чоловік дуже перепрошував.

А площа Філармонії була вже ранкова, хоча теж малолюдна. Порожні столики й стільці «фан-зони» спостерігали за вимкненим екраном, над ними кружляли зграї голубів.

Після нетривалого огляду центральної частини приїхав додому. Було близько 7 години ранку.

Задоволений, повний сил і впевненості, готовий до дня. Поки інші люди лише прокидалися й починали свій ранок, я вже втішався днем.


3 коментарі

Віталія Козменко
І мій ранок почався не менш цікаво. Як тільки прокинулася, на кухні мене чекала запашна кава, а на моніторі ноутбука — свіжі світлини. На них ранішні Чернівців у незвичному світлі.
Дякую
Максим Козменко
Саме тому й люблю прокидатися пошвидше, аби тішити й тебе, й себе.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте