Діалектика – є вона чи її немає?
Діалектика – погляд на розвиток через протиріччя і протилежності. Розглядати світ у сукупності дихотомічних зв'язків означає дивитися лишень фрагментарно на його структуру. Такий погляд на може обумовлювати цілісність бачення й мислення, оскільки передбачає розгляд всієї системи на основі окремішніх елементів (протилежних поєднань).
Хоча сама діалектика і є теорією розвитку, тобто намагається, за Г.Геґелем, об'єднати дихотомічні основи й протлумачити їх, проте вона змушена опікуватися тільки власним предметом розгляду, розвитком певних бінарних сутностей. Погляд на всю площину проблеми вже потребує поступу в користанні й зауваженні окремих його частин.
Звичайно, помилково відкидати елементарність і конкретність, залишаючи саме тільки загальне. Тоді б існували абстрактні уявлення, абстраговане розуміння дійсності. А це могло б звести всі явища й предмети до одноманітного, повторювального трактування, оскільки деталізація відсутня. Все мало б спільність та однаковість у представленні.
Діалектика відсутня в поглядах високих, духовних станів. Коли світ не є поділеним на протилежності й виступає цілісним. Таке світобачення важко піддати буденному розумінню й сприйняттю, воно досягається глибокими духовними пошуками та осягненням апатії до протилежностей. Прикладом є духовні практики східних традицій.
Для буденного, предметно-логічного світогляду, діалектичний принцип розуміння світу корисний і потрібніший, ніж глибинні (подекуди психоаналітичні) розгортання багатофакторного й цілісного бачення світу. Розвиток від одного до другого, зміна протилежностей дає зрозуміліше пояснення тим процесам і явищами, які відбуваються навколо людини. «Коли зникає добро — з'являється зло» легше сприйняти, ніж ідеологему «Добро і зло є суть одне ціле». Поділ етичних категорій на позитивні й негативні спрощує пристосування до світу й дозволяє впорядковувати комплекси власних дій, виконання яких забезпечує перебування в стані радості, щастя, задоволення – в Добрі, а відхід від яких веде до страждання – до Зла.
Діалектичний метод розуміння й тлумачення світу переважає в загальному світосприйнятті. Його структуру й функції свого часу визначив Г.Геґель, звернувши при цьому увагу на вирішальний момент у співставленні протилежностей. Висновок, результат, синтез, мораль. Тобто він зауважив, що важливим у розкритті протиріч виступає не так їхні аналіз і деталізація, як поєднання і розуміння співставлення. Це дає результативність і сприйняття смислу тих чи тих дихотомічних процесів.
Діалектики немає там, де є цілісний світогляд, де є співмірність усіх буттєвих процесів і де відсутні емоційні пориви людини. Діалектика в цьому баченні світу непотрібна.
Однак, щодня стикаючись із труднощами і їхнім вирішенням, пересічна людина не задається цілісністю картини світу й спорідненістю всіх явищ і процесів. Вона швидше сприйме поділ за системою дихотомії. Отже, і вибере те, що їй найдоцільніше видалося у певний момент і що принесе, на її думку, Добро. Тому діалектика існує там, де є предметно-логічне мислення, тобто діалектика існує щодня.
Список використаної літератури:
1. Вовк С.М. Даосизм: вчення і світогляд. – Чернівці: Прут, 2003. – 220с.
2. Грицанов А.А. Дао. Даосизм. // Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – С. 288-289.
3. Румянцева Т.Г. Диалектика. // Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – С. 318-319.
Хоча сама діалектика і є теорією розвитку, тобто намагається, за Г.Геґелем, об'єднати дихотомічні основи й протлумачити їх, проте вона змушена опікуватися тільки власним предметом розгляду, розвитком певних бінарних сутностей. Погляд на всю площину проблеми вже потребує поступу в користанні й зауваженні окремих його частин.
Звичайно, помилково відкидати елементарність і конкретність, залишаючи саме тільки загальне. Тоді б існували абстрактні уявлення, абстраговане розуміння дійсності. А це могло б звести всі явища й предмети до одноманітного, повторювального трактування, оскільки деталізація відсутня. Все мало б спільність та однаковість у представленні.
Діалектика відсутня в поглядах високих, духовних станів. Коли світ не є поділеним на протилежності й виступає цілісним. Таке світобачення важко піддати буденному розумінню й сприйняттю, воно досягається глибокими духовними пошуками та осягненням апатії до протилежностей. Прикладом є духовні практики східних традицій.
Для буденного, предметно-логічного світогляду, діалектичний принцип розуміння світу корисний і потрібніший, ніж глибинні (подекуди психоаналітичні) розгортання багатофакторного й цілісного бачення світу. Розвиток від одного до другого, зміна протилежностей дає зрозуміліше пояснення тим процесам і явищами, які відбуваються навколо людини. «Коли зникає добро — з'являється зло» легше сприйняти, ніж ідеологему «Добро і зло є суть одне ціле». Поділ етичних категорій на позитивні й негативні спрощує пристосування до світу й дозволяє впорядковувати комплекси власних дій, виконання яких забезпечує перебування в стані радості, щастя, задоволення – в Добрі, а відхід від яких веде до страждання – до Зла.
Діалектичний метод розуміння й тлумачення світу переважає в загальному світосприйнятті. Його структуру й функції свого часу визначив Г.Геґель, звернувши при цьому увагу на вирішальний момент у співставленні протилежностей. Висновок, результат, синтез, мораль. Тобто він зауважив, що важливим у розкритті протиріч виступає не так їхні аналіз і деталізація, як поєднання і розуміння співставлення. Це дає результативність і сприйняття смислу тих чи тих дихотомічних процесів.
Діалектики немає там, де є цілісний світогляд, де є співмірність усіх буттєвих процесів і де відсутні емоційні пориви людини. Діалектика в цьому баченні світу непотрібна.
Однак, щодня стикаючись із труднощами і їхнім вирішенням, пересічна людина не задається цілісністю картини світу й спорідненістю всіх явищ і процесів. Вона швидше сприйме поділ за системою дихотомії. Отже, і вибере те, що їй найдоцільніше видалося у певний момент і що принесе, на її думку, Добро. Тому діалектика існує там, де є предметно-логічне мислення, тобто діалектика існує щодня.
Список використаної літератури:
1. Вовк С.М. Даосизм: вчення і світогляд. – Чернівці: Прут, 2003. – 220с.
2. Грицанов А.А. Дао. Даосизм. // Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – С. 288-289.
3. Румянцева Т.Г. Диалектика. // Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – С. 318-319.
1 коментар