Одне ціле по дві сторони барикади
Викладач і студент. Беззаперечні дуалістичні сутності, котрі не здатні існувати одне без одного. Наче добро не існує без зла, так і студент не існує без викладача. Ніби світло не уявляється без темряви, так і викладач не уявляється без студента. Вони є дихотомією університетського життя.
Чи може бути, що викладач і студент знаходять спільну мову? Може, але іноді.
А може бути таке, що студент і викладач ну ніяк не знаходять спільної мови? Може, але іноді.
Двоякий погляд на такий діалог веде до розмежування нероздільного існування викладача і студента. Дуже розумно сказано? Осьпогляньмо, якщо ми будемо постійно шукати доброго в стосунках вище названих представників, ми одночасно будемо відшукувати і погане. Тобто, знаючи, що позитивне з одного боку, негативне з іншого, ми будемо бачити у стосунках викладача і студента позитивне з одного, негативне з іншого.
Дивина! І що з того?
Нічого складного. Коротко, що потрібно, аби не впадати в транс, заблудження й сон від прочитаних заворотів – зрозуміти, що викладач і студент є одним цілим. Чому? Відповідь, напевно, вже на язиці застрягла?! Бо вони є спільне під назвою «Навчання».
Хіба виникає уявлення про викладача безвідносно до навчального процесу (себто лекцій, семінарів, іспитів)? А про студента хіба виникає? Вони є цілим і не можна співвідносити їх у протиставленні одне одному. Тобто казати «Викладач хороший, бо він дає знання, а студент поганий, бо він не вчить» і «Студент хороший, бо він отримує знання, а викладач поганий, бо він валить студента» не правильно.
Що ж, існує і така думка. Хіба не так?
Чи може бути, що викладач і студент знаходять спільну мову? Може, але іноді.
А може бути таке, що студент і викладач ну ніяк не знаходять спільної мови? Може, але іноді.
Двоякий погляд на такий діалог веде до розмежування нероздільного існування викладача і студента. Дуже розумно сказано? Осьпогляньмо, якщо ми будемо постійно шукати доброго в стосунках вище названих представників, ми одночасно будемо відшукувати і погане. Тобто, знаючи, що позитивне з одного боку, негативне з іншого, ми будемо бачити у стосунках викладача і студента позитивне з одного, негативне з іншого.
Дивина! І що з того?
Нічого складного. Коротко, що потрібно, аби не впадати в транс, заблудження й сон від прочитаних заворотів – зрозуміти, що викладач і студент є одним цілим. Чому? Відповідь, напевно, вже на язиці застрягла?! Бо вони є спільне під назвою «Навчання».
Хіба виникає уявлення про викладача безвідносно до навчального процесу (себто лекцій, семінарів, іспитів)? А про студента хіба виникає? Вони є цілим і не можна співвідносити їх у протиставленні одне одному. Тобто казати «Викладач хороший, бо він дає знання, а студент поганий, бо він не вчить» і «Студент хороший, бо він отримує знання, а викладач поганий, бо він валить студента» не правильно.
Що ж, існує і така думка. Хіба не так?
1 коментар