Про працю
Працювати нікому ніколи не шкодило. Праця завжди приносила і зараз приносить плоди. Праця творить. Справжній митець не може полишити роботу, не відчувши порожнечі в серці й душі.
Праця є неспокоєм рук і голови. Навіть на городі, перекопуючи чорну-пречорну землю голіруч, думки повнять і киплять всередині. Голова працює. Діє. Творить.
Лінь є порожнеча. Пустка. Лінь є пастка для рук, голови. Для людини. Лінь приносить розруху в традиціях, бо відкидає діяльність усього тіла. Вмикається тільки вигадка, видумка, хитрість. Лінь вмикає думки про відворотність робітничого напередвизначення людини. Обійти й оминути. Хитрістю завершити не розпочате.
Як же приємно щось створити і милуватися спокоєм, волею, «свободою від»! Проте гіршою стороною буде «спокій для». І все ж за Сартром. Коли завершується розпочате, розпочинається незавершене. За кінцем слідує початок. Неспокій для нового спокою. Для нового починання і переживання. Турботи.
Турбота переживається кожною людиною трепетом і агресивністю. Вона творить поспіх, боязнь, страх перед розчаруванням. Страх перед приниженням. Якщо власна совість не загризе, то чужа стовідсотково заклює. Турбота для дбайливості.
Дбайливість віщує вичурченість і виваженість. Акурат і досконалість. Уподібнення до ідеальної форми, яка сформувалася з вигаданого, собою ж змальованого ідеалу.
Домальовувати не варто, бо це лишнє. Коли дівчата і деякі хлоп'ята домальовують собі очі, губи, щоки, навіть сокровенне – волосся, тоді вони вносять у світ власного «я» лишне й байдуже. Цього не треба. Яким є, таким і будь.
Праця створює дійсність, розфарбовує навколишнє. Наче розмальовка з дитинства, хочеться поглянути на картинки по-справжньому, а не схематично. В повні.
Розмальовувати – це одноразова дія. Праця із завершенням. Її не треба повторювати раз-до-разу. Домальовувати – це постійно знаходити нові й нові зайві форми.
А як же абстракція? Як же абстрагування? Абстрагованість? Те, що є цілим, наче цибулина без лушпиння, те є ідеальним.
Ідеальне похідне від ідей. За Платоном – істинною ознакою ясного світу. Саме ясного, зрозумілого, без домішувань.
Відстоюю працьовитість. І хай це буде найпростіший селянин, неосвідчений робітник, короткомислий фізкультурник, однобічний фізик, кожен працює і руками, і в думках. Бо кожен мислить. Не мислить тільки покійник. Йому це непотрібно – він вже знає.
А ми… Отож, за діло!
Праця є неспокоєм рук і голови. Навіть на городі, перекопуючи чорну-пречорну землю голіруч, думки повнять і киплять всередині. Голова працює. Діє. Творить.
Лінь є порожнеча. Пустка. Лінь є пастка для рук, голови. Для людини. Лінь приносить розруху в традиціях, бо відкидає діяльність усього тіла. Вмикається тільки вигадка, видумка, хитрість. Лінь вмикає думки про відворотність робітничого напередвизначення людини. Обійти й оминути. Хитрістю завершити не розпочате.
Як же приємно щось створити і милуватися спокоєм, волею, «свободою від»! Проте гіршою стороною буде «спокій для». І все ж за Сартром. Коли завершується розпочате, розпочинається незавершене. За кінцем слідує початок. Неспокій для нового спокою. Для нового починання і переживання. Турботи.
Турбота переживається кожною людиною трепетом і агресивністю. Вона творить поспіх, боязнь, страх перед розчаруванням. Страх перед приниженням. Якщо власна совість не загризе, то чужа стовідсотково заклює. Турбота для дбайливості.
Дбайливість віщує вичурченість і виваженість. Акурат і досконалість. Уподібнення до ідеальної форми, яка сформувалася з вигаданого, собою ж змальованого ідеалу.
Домальовувати не варто, бо це лишнє. Коли дівчата і деякі хлоп'ята домальовують собі очі, губи, щоки, навіть сокровенне – волосся, тоді вони вносять у світ власного «я» лишне й байдуже. Цього не треба. Яким є, таким і будь.
Праця створює дійсність, розфарбовує навколишнє. Наче розмальовка з дитинства, хочеться поглянути на картинки по-справжньому, а не схематично. В повні.
Розмальовувати – це одноразова дія. Праця із завершенням. Її не треба повторювати раз-до-разу. Домальовувати – це постійно знаходити нові й нові зайві форми.
А як же абстракція? Як же абстрагування? Абстрагованість? Те, що є цілим, наче цибулина без лушпиння, те є ідеальним.
Ідеальне похідне від ідей. За Платоном – істинною ознакою ясного світу. Саме ясного, зрозумілого, без домішувань.
Відстоюю працьовитість. І хай це буде найпростіший селянин, неосвідчений робітник, короткомислий фізкультурник, однобічний фізик, кожен працює і руками, і в думках. Бо кожен мислить. Не мислить тільки покійник. Йому це непотрібно – він вже знає.
А ми… Отож, за діло!
0 коментарів