Місто завмерло в чеканні...

місто завмерло в чеканні
люди замовкли убрані
нікого немає на площі
готується кожен до прощі
над містом літає шуліка
пронизує місто він криком
сміється пернатий до люду
смішно йому від облуди

народ мовчазливо шепоче
крикнути гучно не може
серця в них пробиті жагою
душа витікає з них кров'ю
і вени тріскають шкіру
народ замовк без довіри

я збоку дивлюся на тишу
волоссячко вітер колише
крізь очі плескочуть жаринки
розпалюють ватри хмаринки
шуліка у небі співає
пісню мені проливає

боятись немає нічого
життя — полохлива дорога
життя нам придумане богом
бог же є щастя й тривога
в нього любові черпаєш
нею ти світ наповняєш

я прокидаюся в гарячому поті
дивлюсь на себе — не бачу я плоті
погляд у вись, до неба й шуліки
я тут самотньо лежу вже одвіки
кохання заповнило душу предтечі
я зрозумів, шо мушу померти...

я зрозумів, що мушу ще жити
всі ми, предтечі, ангельські діти
до нас не приходить смерть із косою
ми помираємо вічним покоєм
зараз для Тебе вознісся із неба
кохання солодке — наша потреба.