Конкурс народних аматорських колективів Кіцманського району (28 вересня 2012)


В Кіцмані 28-го вересня 2012 року провели черговий конкурс аматорських колективів народної музики, народних інструментів і троїстих музик («Буковинський водограй», якось так). Врешті назва конкурсу не точна, але логіку й концепцію передає.
Я приїхав сюди заради музики (та свого друга з колективу «Припруття»). Звуки рідних серцю мелодій дають відпочинок і наснагу. А спілкування з музиками ще й чимало сміху та веселого настрою. Коли сидів у залі й слухав гру різних колективів, тішився, що є не тільки старші люди, які тримають наш буковинський колорит у пошані й визнанні, але й багато молодих хлопців продовжують славні музичні традиції.
Сам конкурс являв собою звичне пострадянське звітування перед начальством сільськими клубами культури і дозвілля за згаяний час. «Пострадянський» тут означає використання всталених за радянської влади правил, норм, бюрократії та улесливості, проте вже для україно-патріотичної місії. Так само, як і за Союзу, керівники сільської творчості з музикантами виступають перед очільниками району, а ті вже на папері звітують, що конкурс відбувся, брали участь аматори, переможців нагородили.
У конкурсі брали участь п’ять чи шість колективів. Я збився з рахунку, бо одні й ті ж музиканти виступали за інші клуби, деякі зі своїми формаціями. Серед виконавців були як прості «лабухи» з народу, так і виструнчені консерваторіями музиканти.
Колектив за колективом. Мелодія за мелодією. І робилося сумно. Зі мною погодився начальник Кіцманського району з питань культури (чи то я з ним погодився?!), що людей вкрай мало. Музика лунала гарна, високого ґатунку. Проте грали її надто мало аматорів. За радянської влади такого самоволу від більшості сільських клубів би не стерпіли. В пострадянському просторі лише помахали розпачливо головою.
Перемогу здобули учасники Кіцманського музичного колективу. Єдині, що виступали з пюпітрами і нотами. Мені так видалося, що перемогу їм дали, бо Кіцманські, бо по нотах, бо їх було багато! Друге місце в хлопців зі Ставчан. А третє у хлівищан. За перше, друге і третє місце давали однакові призи – набір з чотирьох пивних кухлів. А всім іншим колективам по знаменній паперовій грамоті.
Конкурс тривав ледь за годину. Опісля старі й перевірені музики не хотіли розбігатися по домівках, дехто йшов пити символічні «п’ятдесять» за музику.
«Я не п’ю! П’ют коні… Я употрєбляю,» — фраза, якою завершився для мене конкурс аматорських колектів народної музики Кіцманського району.
 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте