Як сніг на голову, або про сніжну зиму (2012)
Зима зі снігом – це зима нормальна. З морозом, з білими кучугурами, з хурделицями… Ох, як же в дитинстві я любив це слово, «хурделиця». Воно дивне, магічне, казкове, малює мені образ маленької хатинки з жовтими віконцями і густим стовпом диму над димарем. Хурделиця замітає, завиває, накриває, кружляє. Цього року зима прийшла з хурделицями.
Але людям вона була чужа. Несподівана. Неочікувана. Звиклі до кічливого виразу «глобальне потепління», вони вже марили, мабуть, про субтропічний клімат в себе. Проте зима Буковини про «потепління» поки що забула.
У мене виникло відчуття, що прихід сніжної зими був абсолютно неочікуваним явищем в роботі комунальників міста та й самих жителів. Загалом не чекали на сніг ні керманичі Чернівців, ні метеорологи, ні водії, ні пасажири.
Міська влада щорічно забезпечує прихід зими низкою підготовлених рішень, впорядкованих наказів, виданих розпоряджень. Тобто вони придумують, оглядають, приймають рішення, беруть до уваги, зважають на обставини й ситуації, прогнозують, вирішують та видають постанови, які дозволяють всьому місту, включно з його мешканцями, пережити зимову пору тепло, радісно, весело й безпроблемно. Всьому ж місту залишається покірно вірити й слідувати приписам головатих керівників, котрі, як ніхто інший, достеменно й абсолютно вірно знають що, як, де і скільки треба для зими в Чернівцях.
Проте останні наші дні якось їх вибили з колії. Сніг все паде й паде. Хурделиця забілила вулиці, дороги, площі, будинки, ліхтарі, людей і собак. Прогнозована норма опадів вийшла з-під контролю й вибилася з резолюцій, постанов, декретів, приписів, бюджету і просто винесла їм «мізки». Всі очільники всіх департаментів для всіх камер, диктофонів, фотоапаратів, ручок і блокнотів кричали навперебій про повний контроль над ситуацією, віддавали повні рішучості команди наводити лад, погрожували повними репресіями за неякісну й недобросовісну роботу, обіцяли повне казна-що.
А тим часом комунальні служби, ті, що забезпечують чистоту, порядок і добробут на вулицях нашого міста, прийняли всі накази, постанови й резолюції міської влади і вийшли на роботу. Сніг все падав, вони все прибирали. Але куди прибирали? Як прибирали? Де прибирали? Комунальні служби були готові до зими, а не до снігової стихії, штормового стану, катастрофічних опадів, понаднормової кількості снігу і так далі. Вони були ладні боротися зі снігом настільки, наскільки це було прописано в наказі. Аж тут, маєш! Сніг з неба! Як сніг на голову!
Деякі прибиральники чистосердно працювали. Не шкодували ні себе, ні своєї техніки, ні снігу під ногами. Деякі прибиральники щиросердно співчували перехожим і водіям, бо реально усвідомлювали, що вже нічого не вдієш – чекай потепління, коли сніг стане. Деякі ліниво дзюбали затверділий сніг на тротуарах, перекурювали, опершись на лопату, зітхали й дзюбали далі.
Водії, які чули про прихід зими по радіо і телевізорі, читали на сайтах про хуртовини й затяжні заметілі, продовжували жити своїм ритмом і своєю логікою. Жодні міські приписи, накази й постанови їх не зачіпають, тому вони невразливі до попереджень від влади. Зі снігом багато водіїв понатягали на власні автомобілі зимові шини. Отже, до зими готові! А коли випало стільки того снігу, що ногами не пройдеш, вони героїчно рушили за вивченими маршрутами, але із задніми думками. В результаті позастрягали, забуксували, побилися, не втрималися, перенервували, перегазували, витратили бензину і так далі. Водії винними однозначно зробили дорожні служби. Бо дороги не чищені.
Служби впорядкування й очищення доріг апелювали, що водії не дотримуються режиму зимової їзди.
Дорожня патрульна служба всім співчуває, всіх научає і всім роздає штрафи.
Міська влада махає пальцем на дорожніх прибиральників, просить не кататися зайве водіїв, наказує уважно стежити за порядком на дорозі ДПС-никам.
Пішоходи лаються на всі комунальні служби, перелазячи з наваленого замету в навалений.
Прибиральники розводять руками, що немає чим працювати і що сніг не вщухає.
Собаки гавкають за ногами, бо їм мороз щипає носи.
Бурульки звисають з дахів, ніби списи, бо жителі не можуть дочекатися виїзду жрепівської бригади, аби ті бурульки збили й сніг з даху скидали, але самі не беруться, бо то високо і вони не мають відповідного реманенту на таку роботу.
Сніго-піщана каша засмоктує чоботи, черевики, кросівки, калоші, залізає поза щиколотки в шкарпетки, холодить підошви й морозить пальці. Холоші штанів гарантовано мокрі.
Центральна частина міста з дня в день завалюється новими й новими сантиметрами снігу, які вже сягають півтори метра.
Зима дме і дме. Мороз дужчає і стає. Стає і дужчає.
Люди… Люди почали боятися зими. Їм сніг став не білою радістю, не дитячими спогадами, не вже знаною порою року, не очікуваним груднем, а чимось несподіваним, страшним, паралізуючим, штормовим, надмірним, понаднормовим, важким і докучливим.
Чернівецька міська влада, чернівецькі комунальники, водії, пасажири, пішоходи, всі, всі, всі бояться снігу! Всі, всі, всі бояться зими!
І це чудово! Нехай, живучи в природі й забувши про неї, згадають тепер. Нехай потерпають від розпроданої техніки, не врахованих опадів, не оціненої ситуації.
Шкода…
Шкода…
Але зима цього року сніжна! Вона прекрасна!
Є багато прикладів нарікань, переживань і виправдовувань від минулого тижня, за який випало снігу надзвичайно багато. Проте всіх їх наводити не беруся. Бо зайве.
На Соборній площі традиційно відкрили Різдвяне містечко, отже, зима таки зі святом!
Але людям вона була чужа. Несподівана. Неочікувана. Звиклі до кічливого виразу «глобальне потепління», вони вже марили, мабуть, про субтропічний клімат в себе. Проте зима Буковини про «потепління» поки що забула.
У мене виникло відчуття, що прихід сніжної зими був абсолютно неочікуваним явищем в роботі комунальників міста та й самих жителів. Загалом не чекали на сніг ні керманичі Чернівців, ні метеорологи, ні водії, ні пасажири.
Міська влада щорічно забезпечує прихід зими низкою підготовлених рішень, впорядкованих наказів, виданих розпоряджень. Тобто вони придумують, оглядають, приймають рішення, беруть до уваги, зважають на обставини й ситуації, прогнозують, вирішують та видають постанови, які дозволяють всьому місту, включно з його мешканцями, пережити зимову пору тепло, радісно, весело й безпроблемно. Всьому ж місту залишається покірно вірити й слідувати приписам головатих керівників, котрі, як ніхто інший, достеменно й абсолютно вірно знають що, як, де і скільки треба для зими в Чернівцях.
Проте останні наші дні якось їх вибили з колії. Сніг все паде й паде. Хурделиця забілила вулиці, дороги, площі, будинки, ліхтарі, людей і собак. Прогнозована норма опадів вийшла з-під контролю й вибилася з резолюцій, постанов, декретів, приписів, бюджету і просто винесла їм «мізки». Всі очільники всіх департаментів для всіх камер, диктофонів, фотоапаратів, ручок і блокнотів кричали навперебій про повний контроль над ситуацією, віддавали повні рішучості команди наводити лад, погрожували повними репресіями за неякісну й недобросовісну роботу, обіцяли повне казна-що.
А тим часом комунальні служби, ті, що забезпечують чистоту, порядок і добробут на вулицях нашого міста, прийняли всі накази, постанови й резолюції міської влади і вийшли на роботу. Сніг все падав, вони все прибирали. Але куди прибирали? Як прибирали? Де прибирали? Комунальні служби були готові до зими, а не до снігової стихії, штормового стану, катастрофічних опадів, понаднормової кількості снігу і так далі. Вони були ладні боротися зі снігом настільки, наскільки це було прописано в наказі. Аж тут, маєш! Сніг з неба! Як сніг на голову!
Деякі прибиральники чистосердно працювали. Не шкодували ні себе, ні своєї техніки, ні снігу під ногами. Деякі прибиральники щиросердно співчували перехожим і водіям, бо реально усвідомлювали, що вже нічого не вдієш – чекай потепління, коли сніг стане. Деякі ліниво дзюбали затверділий сніг на тротуарах, перекурювали, опершись на лопату, зітхали й дзюбали далі.
Водії, які чули про прихід зими по радіо і телевізорі, читали на сайтах про хуртовини й затяжні заметілі, продовжували жити своїм ритмом і своєю логікою. Жодні міські приписи, накази й постанови їх не зачіпають, тому вони невразливі до попереджень від влади. Зі снігом багато водіїв понатягали на власні автомобілі зимові шини. Отже, до зими готові! А коли випало стільки того снігу, що ногами не пройдеш, вони героїчно рушили за вивченими маршрутами, але із задніми думками. В результаті позастрягали, забуксували, побилися, не втрималися, перенервували, перегазували, витратили бензину і так далі. Водії винними однозначно зробили дорожні служби. Бо дороги не чищені.
Служби впорядкування й очищення доріг апелювали, що водії не дотримуються режиму зимової їзди.
Дорожня патрульна служба всім співчуває, всіх научає і всім роздає штрафи.
Міська влада махає пальцем на дорожніх прибиральників, просить не кататися зайве водіїв, наказує уважно стежити за порядком на дорозі ДПС-никам.
Пішоходи лаються на всі комунальні служби, перелазячи з наваленого замету в навалений.
Прибиральники розводять руками, що немає чим працювати і що сніг не вщухає.
Собаки гавкають за ногами, бо їм мороз щипає носи.
Бурульки звисають з дахів, ніби списи, бо жителі не можуть дочекатися виїзду жрепівської бригади, аби ті бурульки збили й сніг з даху скидали, але самі не беруться, бо то високо і вони не мають відповідного реманенту на таку роботу.
Сніго-піщана каша засмоктує чоботи, черевики, кросівки, калоші, залізає поза щиколотки в шкарпетки, холодить підошви й морозить пальці. Холоші штанів гарантовано мокрі.
Центральна частина міста з дня в день завалюється новими й новими сантиметрами снігу, які вже сягають півтори метра.
Зима дме і дме. Мороз дужчає і стає. Стає і дужчає.
Люди… Люди почали боятися зими. Їм сніг став не білою радістю, не дитячими спогадами, не вже знаною порою року, не очікуваним груднем, а чимось несподіваним, страшним, паралізуючим, штормовим, надмірним, понаднормовим, важким і докучливим.
Чернівецька міська влада, чернівецькі комунальники, водії, пасажири, пішоходи, всі, всі, всі бояться снігу! Всі, всі, всі бояться зими!
І це чудово! Нехай, живучи в природі й забувши про неї, згадають тепер. Нехай потерпають від розпроданої техніки, не врахованих опадів, не оціненої ситуації.
Шкода…
Шкода…
Але зима цього року сніжна! Вона прекрасна!
Є багато прикладів нарікань, переживань і виправдовувань від минулого тижня, за який випало снігу надзвичайно багато. Проте всіх їх наводити не беруся. Бо зайве.
На Соборній площі традиційно відкрили Різдвяне містечко, отже, зима таки зі святом!
3 коментарі