Війна на Чапаєва, або як клин клином вибивають

У Чернівцях дороги є. Але вони погані. Як і в будь-якому іншому місті, містечку чи селі України. Після зими на дорожньому полотні ями стали нахабно насадничими. Вони норовлять насадити колесо транспортного засобу до свого глибокого Тартару, в якому зникає все – і міфічні герої з Античності, і міфічні гроші з бюджету сьогодення. І з’явилося цих ям-ненажер без ліку багато.
Зрештою з ямами посадовці почали боротися в цьому році досить активно. Так можна зрозуміти висновок з Укравтодору, який офіційно заявив, що вже 85% основних доріг залатано. Напевно Чернівці та Чернівецька область потрапила, на жаль, до 15 інших відсотків. Напевно наші дороги не основні.
Після прочитаного такого затятого переконання Укравтодору про поліпшення (чи покращення?) українських доріг вже невдовзі мене охопило подвійне передчуття. Звичайно, я їм повірив. Дороги таки будуть полатані. Але не повірив, що вони зроблені будуть до пуття. Як не навічно, то хоча б надовго. І як сказав журналіст «ТСН»: «У нас немає нічого більш довшого, ніж «тимчасово»». Та й укравтодорівці не дуже спішать якістю нас тішити.
В передостанній день календарної зими я пересвідчився, що Укравтодор мене особисто не обманув. Ні в моєму першому передчутті, ні в другому.
Я став свідком, учасником і навіть морально потерпілим у «Війні на Чапаєва»…

На вулиці В.І.Чапаєва мною були помічені партизанські повстання (все, як любив покійний Васілій Івановіч) дорожників проти армії ям. Вони капітального ремонту, тобто масштабної атаки не роблять. Ще не час. Чекають. Поки що б’ються хоробро, поодиноко, але впевнено. Мабуть думають, що з «Малих починань творяться великі діла»...
Який же наш народ український мудрий! І завбачливий. І кмітливий. Йому геть чужі цивілізовані норми науково-технічного прогресу. Це щось страшне, дороге і все одно поламається. Тому абсолютно всі свої дії наші люди підпорядковують прадавнім прислів’ям та приказкам.
Ополченці-партизани в оранжевих жилетах взяли своїм гаслом глибоку мудрість з народу «Клин клином вибивають». Саме нею, а не німецькими реміксерами, французькими технологіями, чи бодай польськими спецмашинами, вони із засідок знищують численні ворожі формування. Вони бруд брудом заливають! В прямому розумінні цих слів.
На власні очі бачив вантажівку «ЗіЛ», що везла в підмогу дорожним військам повен ківш болотоподібного місива. То не асфальт, хіба що холодний екстракт асфальту. То бруд з камінцями. Мужні дорожники-партизани закидали ворога напівповними шуфлями бруду, а замість контрольного пострілу проводили контрольне поплескування шуфлею зверху до місиві в ямі. Зброя їхня саме шуфля і бруд, а не лопата й асфальт.
Така «Чапаївська» війна ведеться по середині вулиці. Перемогу на її початку від вулиці Червоноармійської вже здобуто. Там тепер затишно та… брудно. Як же символічно виглядає! Червоноармійська – Чапаєв – Боротьба – Шуфля – Бруд – Яма.
Але була ще одна мудрість народу, яку наші дорожні партизани не забули використати. Збоку від бойових дій, за деревами я помітив, що на багажнику синього, як волошки цвіт, «Москвіча» досить гарненько була розкладена «поляна». Справжня українська польова поляна! Хлібчик, перчик, картопелька, сальце, м’ясце. Ммм! Я просто переконаний, що була і «цариця поляни» Оковита. Але десь під колесо закотилася, чи під полою жилетки застрягла. Зрештою «Війна війною, та обід за порядком». Ось воно мудре прислів’я, що спиняє геть усі війни ліпше за Олімпіаду Давньої Греції.
Маршрутка минала вулицю так, наче повзла і підскакувала на мінному полі. Вороги ямів, або дорожні вояки мовчки салютували нашій маршрутці очима, ніби вона була їхньою союзницею. А потім їхні чорні руки брали чорні шуфлі та, не шкодуючи сил, засипали мокрі та брудні ями чорним вологим брудом. Їхню мужність я вітаю. А секретну зброю масового знищення просто таки звеличую!
Ех, Васілій Івановіч, знав би Ти, сива голівонько, що війна з твоїм іменем на передовій не завершиться й у 2013 році, не вирізував би ти «буржуазне плем’я» на наших землях. І нащо Ти колись наколов тих дір своєю шашкою в українськім народі? Нащо ямів накопав своїм підпіллям? Вирізав Ти на горло українських інтелектуалів, інтелігентів та ґаздів, зосталися тепер діри-ями.
А ми й досі мусимо їх брудом засипати. І дорожні ями, і суспільні, і політичні, і релігійні, та й освітні ями. Всі-всі. Застрягли ми, українці, нині по вуха в болоті.
Ех, іде Війна на Чапаєва, а я про Україну думаю. Все ж ми не цивілізовані є, а лише окультурені.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте