Нове "Комільфо" в Чернівцях

Коли вже гуляти старими вулицями міста не хотілося, а було бажання купити смачненького і втекти від гулу кам’яниць до затишку вдома, ми з дружиною поволі йшли додому. Йшли неспішно перекопаною вулицею Богдана Хмельницького, яка сьогодні, мабуть, знаходиться в концептуальному триб’юті тій розрусі, що панувала на землях України після знаного гетьмана. Було порожньо, малолюдно. Чувся спів весняного птаха десь під дахом столітнього будинку. Ми розмовляли про салат.
«Комільфо» — з французької мови «comme il faut» — «як потрібно», або «як має бути». Це визначення ще з середньовічної культури, коли етикет і норма повинні були дотримуватися серед вельможних осіб. Така собі відповідність кодексу дворянина.
Чоловік, що стояв на межі тротуару і дороги, обережно звернувся до нас з пропозицією. Спершу майнула думка, що він агент від котроїсь релігійної секти, або торгівельної компанії. Проте швидко випалений текст злегка притишеним акцентом розвіяв первинні припущення. Нам запропонували безкоштовну дегустацію кави.
«Комільфо» — ще не відкрита кав’ярня по вулиці Богдана Хмельницького. Вузьке підвальне приміщення, заокруглена стеля, ніби в пивниці, темний мінімалістичний гарнітур і орнаментні шпалери на стінах. Комільфо класицизму!
Від смакування кавою ми, зрозуміло, відмовитися не змогли. Тим паче, що нам потрібно було не лише випити чорний напій, але й дати відгук, поради, своє враження від ще не презентованої арт-кав’ярні. Ми прийняли запит на комільфо, чи від «Комільфо».
В приміщенні було гамірно, музика лунала радійна і не відповідала інтер’єру. Із нашою появою присутні почали вітатися і привітно посміхатися.
Що ж ми побачили? І наскільки мені видався заклад «Комільфо» таки комільфо з арт-кав’ярнями? (Наведу короткий опис та враження, про які власники й просили).
Приміщення підвального типу, невелике, на п’ять чи шість столиків, місткістю до 12-15 людей. Загальний відтінок оздоби – коричневий. Світло жовтувате, навіть сепійне. Столики накриті білими аскетичними скатертинами, на які поставлені темно-коричневі коврики під посуд, маленька ваза з трояндою, свічка і незрозуміла коробка. Стільці є плетені з м’яким настилом, вони громіздкі, тому таких стільців лише чотири і вони поставлені для двомісних столиків. А є звичайні дерев’яні. Вони менші, тому їх більше. Над столиками висять світильники, цим створюється інтимність та затишок відвідувачам. Стіни покриті класичним, напевно то вікторіанської доби, рослинним орнаментом – закручені листочки, які переходять одна в одну і не закінчуються ніколи. Картин, фотографій, візуальної оздоби не було, але як нам сказали, будуть.
Нам дали два листки, які називаються «Меню». Написані доступно, із цікавими уточненнями під заголовками. Один листок – суцільно чайовий, має назву «Чайна карта», інший – список різних напоїв та наїдків. Чаї мають звичні для любителів цього напою назви, тобто такі, які можна придбати в спеціалізованих чаївницях. Є звичайний вибір кави, кавових наповнювачів, прянощів, коктейлів, пива, сандвічів і ще чогось, не запам’яталось. Ми замовили каву «Амерікано з молоком» та «Еспрессо». Замовлення нам подали в білих чашках на білих блюдцях, пакетики цукру на блюдцях, а також цукерка біля кожної чашки. Я пив еспрессо, воно було в широкій чашці, тому візуально виглядало більше, ніж насправді. Проте смак дуже насичений. В меню записано, що каву в такому виді зазвичай роблять подвійною. А ще треба зауважити, що ми були «пробними» відвідувачами, тому нам могли дуже й дуже добре зварити каву. А кава таки була дуже смачною. Мінус в тому, що нам не розповіли з яких сортів готують (ще не вивчили). Лиш назву марки кави назвали.
Із розмови з власниками ми дізналися, що кав’ярня має на меті проводити різні мистецькі виставки, інсталяції, перформенси і таке інше. Комільфо творчого прояву обіцяли витримувати.
Офіційне відкриття повинне бути в четвер, 23 травня. Побачимо, чи витримає конкуренцію новий заклад кавування у нашому місті. І чи представить нову якість традицій арт-кав’ярень.
Додому ми йшли, закупившись харчами, та обговорюючи новий заклад. Нам було приємно від «пробного» відвідування нової кав’ярні. Щось заспівало в душі в унісон із птахою під дахом. Весна.
 

9 коментарів

Антон Шкуро
Таке враження, Макс, що власником даного закладу є ти!
Гарний опис, класні деталі — супер!
Кава для буковинців, то сила.
Максим Козменко
Хе, дякую! Нє, я не власник і власника не знаю. Мені було цікаво, що отак, серед дороги нас запросили спробувати кави і сказати, що ми думаємо.
Микола Костинян
Мені здається, конкуренції між закладами кавування в Чернівцях немає. Тобто може відкритися ще 5, 10 кав'ярень — і інші від того клієнтів не втратять.

Єдине, що визначає успіх — таке собі кавове «юзабіліті»: МІСЦЕ, власне кава, емоції, атмосфера.

І якщо якась кав'ярня не має клієнтів — то не через конкуренцію, а через оце кавобіліті)
Святослав Вишинський
Останнім часом у Чернівцях з'явилась ціла плеяда закладів, які іменують себе «арт-кав'ярнями» — від перших у своєму роді «Literatur Cafe» (Центральна пл.) і «Harmonie des Kaffes» (пл. Філармонії) до «Найкращої кав'ярні на розі...» (вул. Університетська), «Shelter» (вул. Кобилянської) та ін.
Олег Тудан
Так сложилось исторически (или маркетологически, хз), что ни одно заведение на улице Б. Хмельницкого не может существовать одновременно долго и цветуще. Закрывающееся-открывающийся «Гамбринус», ресторан на месте бывшей пельменной, которого уже нет (название даже не запомнилось), вечный вялый бар ближе к перекрестку с Университетской, и алкашная «Жар-Птица» уже за перекрестком — thousands of them! Теперь ресторан «Анекдот», «Очень.Плохая.Столовая.» вместо когда-то первой «Пиццы» в Черновцах (перекресток с Горького) и вот, какое-то «Комильфо».

Полгода, не больше. Инфа 100%
Святослав Вишинський
Заклад розміщується між вул. Сімовича і вул. 28 червня. Цікаво, як він зараз працює. Вулиця в цілому — не функціонує досі, перехрестя вул. Горького і вул. Хмельницького все ще розрите. Мешканці скоро відзначатимуть рік в окопах.
Галина Маслак
Завжди мріяла про власну кав'ярню. Цікаво дізнатися, що саме робить заклад особливим і що саме подобається клієнтам.
Максим Козменко
Мода на творчість, як я розумію, в нашому місті досить популярна. Перелічити на пальцях однієї руки вже не вдасться тих кав'ярень-ресторацій, що взялися «просвітляти» чернівецький пролетарій. Кожне пробує в своєму жанрі, але, звичайно, не всі витягують чи то якістю обслуговування, чи то якістю гастрономічних пропозицій, чи то ціновою категорією і так далі. Так, кав'ярні мають свій контингент. Це така собі фан-група… Нам запропонували пройти дегустацію в ще не відкритій арт-кав'ярні, розказали про задуми й бажання, послухали наші відгуки й пропозиції, попрощалися… Що ж, поки презентації закладу не буде, доти можна тільки гадати, чим воно здивує чернівецького арт-кав'ярця.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте