Честь вчителям, або Накази без вибору
Навчальний шкільний рік для Загальноосвітніх навчальних закладів, як зазвичай, починається не з першого дзвоника, а з першого наказу. «До уваги директорів ЗНЗ!» — так інтригуюче звертаються освітянські управлінці до своїх колег (чи то підлеглих). І пропонують до ознайомлення два вкладені файли — «БУКОВИНСЬКА ШЕВЧЕНКІАНА. ЛИСТ НА РАЙОНИ» та «Розподіл».
Цікавість викликає, ясна річ, «буковинська шевченкіана». Унікальна ідея, яку могли придумати в подарунок до нового навчального року освітянам, полягає в шануванні Великого Кобзаря — Тараса Шевченка. Йому буде в 2014 році 200 років. Яка дата!
Яка можливість повикаблучуватися у вправності вигадницького керування.
Наказ іде з найвищих висот — від самого Президента України. І проголошує таке: «На заклади системи освіти покладено завдання збору та актуалізації на регіональному рівні архівних документів, інформації про пам’ятники культурної спадщини, населені пункти, вулиці, меморіальні дошки, навчальні заклади, громадські організації, пов’язані з іменем Т.Г.Шевченка, видання його творів тощо.»
Управління освіти зрозуміло якнайчіткіше вказівку і нашим вчителям дісталася велика честь. Велика, бо неї не вдостоїлися ні регіональні бібліотеки, ні осередки товариства «Просвіта», ні архіви, ні методичні відділи, ні ще щось відносне до літературної культури України. Саме вчителям, яким, певно, мало непосидючих дітей в шкільних класах. Саме вчителям, в яких, певно, непомірно багато вільного від зошитів з контрольними та домашніми завданнями часу. Саме вчителям, як, певно, найкращим шукачам слідів Шевченка по всіх усюдах України. Честь вчителям!
Смішне і, на мій погляд, дурне завдання придумали працівникам шкільної освіти — шукати інформацію про пам'ятники, меморіальні дошки, скульптурні портрети. А ще є завдання знайти і систематизувати назви площ, вулиць, населених пунктів, названих на честь Шевченка. Та, гадаю, для буковинських освітян «дуже важливим» є знаття місць перебування Тараса Григоровича на наших землях.
І це ще офіційно слід подати! В двох екземплярах — електронному та паперовому. Для легкої праці вчителям дали зразки таблиць з усіма даними для статистики. Техніка не стоїть на місці, тому впорядників зобов'язали вказати GPS-дані до всіх тих пам'ятників-вулиць-місцин. Ось воно — в ногу з часом!
В цій ситуації мене цікавить, по-перше, реакція виконавців президентських указів (хоча вона прогнозована — ніяка), по-друге, логіка управління освіти чернівецької міської ради (чому воно не доводить до своїх підлеглих більш структуровані та професійно опрацьовані завдання?), по-третє, явище шевченкіани як масового управлінського психозу (виструнчування генія поезії в ідеологічних спекуляціях).
Тарас Шевченко безсумніву знаний поет, великий ідейник, реаліст і справді патріот своєї землі. Але його бунтарство, просвітництво, революціонізм, якими насичені вірші, досі використовуються як ідеологічна зброя, культурне навантаження, випробування на любов до Батьківщини. Думаю, в Чернівцях Шевченка вже забагато: пам'ятник на Центральній площі, погруддя в парку ім. Ю.Федьковича, пам'ятна дошка на вул.Т.Шевченка, парк імені Т.Шевченка, вулиця Т.Шевченка, район Т.Шевченка. Мабуть потрібно ще капличку спорудити в ім'я Т.Шевченка. Чому він є, а всіх інших ніби й нема?
Якось минається без потрібної уваги святкування 150-річчя від дня народження генія прози — Ольги Кобилянської, а ювілей буде вже цього року в листопаді. Вона, мені так пригадується, находилася буковинськими землями, і Чернівцями зокрема, більше за Шевченка. Нічого, «Орлиця» зачекає, доки «Кобзаря» оспівають!
Загалом все минає і вжиті заходи також проминуть. Зостануться швидкоплинні переживання, недописані дані, перекручені факти, неточні GPS-координати. А все для чого? Заради порядку, партійної традиції, безглуздої зайнятості? Ніхто не наважиться дати справжню відповідь.
Цікавість викликає, ясна річ, «буковинська шевченкіана». Унікальна ідея, яку могли придумати в подарунок до нового навчального року освітянам, полягає в шануванні Великого Кобзаря — Тараса Шевченка. Йому буде в 2014 році 200 років. Яка дата!
Яка можливість повикаблучуватися у вправності вигадницького керування.
Наказ іде з найвищих висот — від самого Президента України. І проголошує таке: «На заклади системи освіти покладено завдання збору та актуалізації на регіональному рівні архівних документів, інформації про пам’ятники культурної спадщини, населені пункти, вулиці, меморіальні дошки, навчальні заклади, громадські організації, пов’язані з іменем Т.Г.Шевченка, видання його творів тощо.»
Управління освіти зрозуміло якнайчіткіше вказівку і нашим вчителям дісталася велика честь. Велика, бо неї не вдостоїлися ні регіональні бібліотеки, ні осередки товариства «Просвіта», ні архіви, ні методичні відділи, ні ще щось відносне до літературної культури України. Саме вчителям, яким, певно, мало непосидючих дітей в шкільних класах. Саме вчителям, в яких, певно, непомірно багато вільного від зошитів з контрольними та домашніми завданнями часу. Саме вчителям, як, певно, найкращим шукачам слідів Шевченка по всіх усюдах України. Честь вчителям!
Смішне і, на мій погляд, дурне завдання придумали працівникам шкільної освіти — шукати інформацію про пам'ятники, меморіальні дошки, скульптурні портрети. А ще є завдання знайти і систематизувати назви площ, вулиць, населених пунктів, названих на честь Шевченка. Та, гадаю, для буковинських освітян «дуже важливим» є знаття місць перебування Тараса Григоровича на наших землях.
І це ще офіційно слід подати! В двох екземплярах — електронному та паперовому. Для легкої праці вчителям дали зразки таблиць з усіма даними для статистики. Техніка не стоїть на місці, тому впорядників зобов'язали вказати GPS-дані до всіх тих пам'ятників-вулиць-місцин. Ось воно — в ногу з часом!
В цій ситуації мене цікавить, по-перше, реакція виконавців президентських указів (хоча вона прогнозована — ніяка), по-друге, логіка управління освіти чернівецької міської ради (чому воно не доводить до своїх підлеглих більш структуровані та професійно опрацьовані завдання?), по-третє, явище шевченкіани як масового управлінського психозу (виструнчування генія поезії в ідеологічних спекуляціях).
Тарас Шевченко безсумніву знаний поет, великий ідейник, реаліст і справді патріот своєї землі. Але його бунтарство, просвітництво, революціонізм, якими насичені вірші, досі використовуються як ідеологічна зброя, культурне навантаження, випробування на любов до Батьківщини. Думаю, в Чернівцях Шевченка вже забагато: пам'ятник на Центральній площі, погруддя в парку ім. Ю.Федьковича, пам'ятна дошка на вул.Т.Шевченка, парк імені Т.Шевченка, вулиця Т.Шевченка, район Т.Шевченка. Мабуть потрібно ще капличку спорудити в ім'я Т.Шевченка. Чому він є, а всіх інших ніби й нема?
Якось минається без потрібної уваги святкування 150-річчя від дня народження генія прози — Ольги Кобилянської, а ювілей буде вже цього року в листопаді. Вона, мені так пригадується, находилася буковинськими землями, і Чернівцями зокрема, більше за Шевченка. Нічого, «Орлиця» зачекає, доки «Кобзаря» оспівають!
Загалом все минає і вжиті заходи також проминуть. Зостануться швидкоплинні переживання, недописані дані, перекручені факти, неточні GPS-координати. А все для чого? Заради порядку, партійної традиції, безглуздої зайнятості? Ніхто не наважиться дати справжню відповідь.
1 коментар