Вибір це приречення

Людина має таку природу, що їй неодмінно потрібно заплутувати себе, закидаючись у вибір.

Вибір між. Вибір для. Вибір від.
Три кити пояснення порозуміння внутрішнього несвідомого стану та зовнішнього осмислення дії. З'ясовуючи вектор направлення потуги вибору, з'ясовую шлях подолання невідомого.

«Вибір від» є пориванням душі й тіла до чогось нового прихилитися, за щось нове взятися, від чогось старого втекти. Людина впадає (свідомо!) до вибору заради майбутнього (метафорично оформленого нового), яке, на її думку, протиставлятиметься минулому (старому). «Вибір від» позначає стан перспективного поневолення. Людина шукає порятунку від минулого рабства, вибирачи неволю в новому (і взагалі в майбутньому). До прикладу, ті персоналії, що втікають з однієї країни до іншої, випрошуючи в іншої країни «політичного порятунку» від першої. Вони ж свідомо полишають кайдани правил попереднього життя, натомість обираючи кайдани правил нового, для них майбутнього життя. Вони полонять себе в нових тенетах заради вивільнення зі старих.

«Вибір для» — екзистенційний вимір. За для того, щоб людина отримала очікувану свободу, їй необхідно порозумітися з собою, зі своїми бажаннями, зі своїми потребами, зі своїми можливостями. Як стверджував Сартр, повинна бути «свобода для», а не «свобода від», так як дія спрямована для чогось завжди ставить орієнтири та освітлює невідомі простори власного життєвого плину. «Вибір для» орієнтує людину на отримання морального, ціннісного, гедоністичного знання, тому що людина чинитиме вибір не за казуальним принципом («пальцем в небо»), а за детермінованим, логічно виваженим судженням, істина якого буде раціонально розумною та осмисленою. «Для чогось» — це задання стратегії дії в напрямку запланованого висновку. Тобто людина, вибираючи для, вже закидає себе в майбутнє, ставиться на місце гіпотетичної відповіді та будує шлях вирішення вибору. Отже, «вибір для» є орієнтуванням на оптимізм, бо людина завжди впевнена, що все пройде і вона, закинута в майбутнє, зіллється з собою, початковою на шляху вибору.

«Вибір між» є одвічною та континуальною проблемою. «Вибір між» є вічним питанням. «Вибір між» висить над людською волею, наче Дамоклів меч, ризикуючи будь-якої миті зірватися й перенести людину в запаморочливий світ прийняття рішення. «Бути чи не бути»! «Вибір між» — це безвихідна ситуація, в якій людина постійно перебуває. Якщо шукати виходу з неї, то знову ж означатиме впасти у вибір.

Вибирати є приреченням людини. Безперервно, безупину, щодня і щохвилини, усе життя. Людина вибирає. Чи їсти, чи ні, чи спати, чи ні, чи гуляти, чи ні, чи співати, чи ні etc. Вибір є песимістичною характеристикою прокладання життєвого шляху, оскільки ми завжди болісно приймаємо одне й відкидаємо інше, зводячи внутрішню впевненість та вольову гордині до мінімального задоволення й піднесення.
Проте попри песимізм беззаперечно можна прогледіти й оптимізм. «Що нас не вбиває, те робить сильнішим». Найпростіше примирення з нігіляцією себе-прояву, зі знищенням уявлення про велич людської свободи є іронія. Весела, життєва, дотепна, кмітлива, спостережлива, уважна та повчальна. Іронія як захист від себе, від свого вибору.

Задаючи тон іронічному представленню виборної ситуації, людина мимоволі розуміє двоякість відношення до світу й сприймає відповідно його цілісно.

Отже, іронія — посмішка над життям.