Мандрівним музикам свобода хіба лиш в горах (Емоційний вилив після виступу гурту «Раса»)

Свобода. Воля. І навіть таке сьогоднішне слово – незалежність. Розуміти можна по-різному, тлумачити лише по-екзистенціаліськи. Свобода, воля і незалежність сьогодні, тепер, зараз і вже проявлені не більше, ніж на рівні теорії, абстракції, трансценденції та розмов-балачок морально знігільованих людей.
Що вони собою являють (свобода, воля, незалежність)? Про їхню глибоку й змістовну роль в житті особистості штовхають людям з екранів, з динаміків, зі сторінок, з тролейбусів і з вулиць. І все воно рівно теоретично сформоване…
 
До Чернівців повноскладово приїхали вуличні музики з Південної Америки. Четверо виконавців з двома супутницями збентежили будні чернівчан. Це вже друга спроба еквадоро-перуанського гурту «Раса» (“Raza”)розвинути в буковинців інтерес та прищепити увагу до культури латиноамериканських індіанців. І стала ця спроба позитивною та вдалою. Хлопці веселилися і веселили, тішилися і тішили, гралися і грали.
Музика їхня є доповненим сучасністю «латіно» (латиноамериканські мелодії та ритми), врізноманітненим індіанським етно. Тексти пісень переважно іспаномовні, з домішками діалектичних місцевих вигуків. І розповідають вони про героїку дружби, звитяги, ідеал сили, мужності, про любов, особливу роль взято на патріотичність.
Грають хлопці на сопілках, флоярах, флейтах, дудках. Вибрязкують дзвіночками, що прикріплені до гомілок. Вимахують пір'ям, що повтикане в… спину. Голосами імітують птахів і звірів. Костюми оригінальні, бо зроблені за оригіналами власноруч.
«Раса» привезла з собою все необхідне для тимчасової сцени й мимовільного концерту – двоє динаміків, підсилювач, звукопередавач, індіанську атрибутику, кошик для грошей. Дівчата дефілювали з пісенними дисками, які наші чи то спраглі, чи то налякані й збентежені екзотикою глядачі скуповували партіями. А ціни пристойні на культуру виявились (1 = 60, 2 = 100)!
Кошик заповнювався, глядачі змінювалися. Пісня за піснею добігала фінальних акордів.
Мандрівні музики були в розпалі й піднесені. Другий день виступів, глядачів вже більше, оплески (або «опліски», як Лобо казав) вже сміливіші й гучніші. Посмішок не злічити. Робота хлопців – а це їхня єдина робота – приносить плоди: гроші, посмішки, настрій.
Безпроблемно звучали щоправда лишень сопілки «Раси». Виникали й конфузні ситуації з нашими глядачами. То п'яниці чіпалися до музиків-акторів, то котрийсь глядач випитував україно-російською мовами біографію й географію гурту (шкода, що еквадоро-перуанці знають лише іспанську, італійську, румунську й англійську мови), або ж декому прикортить уже й негайно зробити фото з індіанцями. А то й міліція – оберіг порядку – може підійти й заборонити виступ.
Це було песимістичне завершення вуличного дійства. Двоє правоохоронців й «чоловік-навідник», бо навів на індіанців міліцію, підійшли до «Раси» й бозна-якою мовою зачали пояснювати що, як і до чого.
З'ясувалося, що еквадорці виступали без дозволу муніципалітету («А хто їм дозволив тут виступати? Це що тут, сцена?» — так і реагував «навідник»). Ніяких зайвих претензій до співу й музики, лишень перестати виступати до отримання необхідного дозволу.
 
…Тут починають з'являтися знову думки про свободу, волю і незалежність!...
 
Проте суть і зміст заборони кожен (КОЖЕН!) оглядач цього імпровізованого дійства вловив і висловив рішуче – «не дали грошей», «не заплатили», «не дали на лапу», «пакет не кинули». І ніхто думки змінити не може.
І було б усе законно й справедливо щодо виступу (невзаконеного) гурту «Раса», якби я не підслухав коментарі «чоловіка-навідника» котромусь хмільному перехожому. Окрім заяви, що музика заважає «навколишнім будівлям» (до того ж тільки верхнім поверхам, як він показав) працювати і були висунуті скарги, була ще одна вагома фраза. «Хлопці тут гроші заробляють, а ви їх слухаєте…»
А далі, шановні, вмикаємо фантазію. Й керуємося асоціативним рядом – «чужі», «незаконно», «гроші», «дозвіл»…
І свобода в індіанців вилетіла з останньою нотою останнього подиху в сопілку. Тепер виступати вільним мандрівним музикам хіба що в горах чи в полі, де немає влади, будівель, що працюють, і дозволів, які ку… отримують.