Про езотерику й музику (Споглядальний вилив набутого зі знання)

Про сокровенне й потаємне говорять здавна. Ще з прадавніх часів. Слово, або ж термін, що буде влучніше, «езотерика» з'явилося в ужитку ще IV-го ст. до н.е. в Греції. Воно позначало сферу прихованого, утаємниченого, невідкритого. Сферу знання. Але вузькопрофесійного, профільованого.


Езотерика пізніше стала сторінкою темного, невідкритого, отже, відчуженого, чужого й мракобісного знання. Коли з'явилася церква з її світлоносною (з латини luciferos) релігією, себто метафізичною вірою в існування по стороннього рушія й регулянта світу й долі, тоді «темні» знання (але тоді це ще були темні від непроявленого й прихованого, невисвітленого) стали мракованими й бісівськими (бо зачіпали ряд проблем отримання знань від самозаглиблення, співучасті з невидимими сферами, контакту з іншими феноменами нереального світу). «Святі мужі», або ж «Отці церкви» викинули гносіс (езотеричне пізнання) за межі нормального й зачинилися в клітці релігійної доктрини, що визначала свої межі правдивого й відповідного. Справжня ж дійсність, звичайно, стала езотеричною і єретичною.


Езотерика одначе панувала між філософів, науковців, природознавців і митців. Неможливо порозумітися з першоосновою світу в межах реального і номінального, передом не пройнявшись сутністю світу, яка не може бути сприйнята тілесно, лише духовно. І зобразити картину з дивомордими істотами, збезчесними діями, попередньо не отримавши духовне проявлення.


Але й тон гармонійного співу написати просто неприйнятно, якщо не бути в дотику з невидимим і неясним (темним, езотеричним). Людині езотерика дала знаття, що світ є Одним. Що світ – Єдиний. «Те, що вгорі, те і внизу». Не забувати людині потрібно цього.


Музика – первинна, одвічна, панівна й корегуючи настанова, інструкція, програма життя. музика – це звуки. Звук – це вібрація, що переливає хвилі в єдиному ритмі й змушує тремтіти всі тіла.


Так, музика впливає геть на всі тіла нашого світу. Все має дотик з музичним тоном. Але більше й глибше розуміння – все і є музикою.


Кожна річ має свій ритм і вібрацію, кожен рух чи дія має свою хвилю. Сукупно, та й поодинці вони є музикою, що впливає на все навколо.


Людина, особливо сьогоднішна, вважає музикою мелодію. Так вже повелося, що перехід співзвучних нот в єдиному тембрі нагадує нам про миле, ніжне і приємне. Слух людини сприймає звуки всі, але розкодовує лише ті, що підпадають під його органічний ритм. Тобто орган слуху не має сили й можливості перехопити й перекласти всі звуки навколишнього середовища.


Проте є, на щастя, в людині орган, який вміє транслювати звуки природи. Він є невидимим і не завжди знаним.


Хтось каже, що він у серці, хтось – у голові. Але він є. Роль його – спілкування зі світом. Навіщо? Щоб розуміти і розумітися в ньому. Людина в новому середовищі сприймає всі феномени гостро й активно. Прислуховується, запам'ятовує. В знайомому почувається вільно, впевнено, знано.


Цей невидимий орган є нашим музичним інструментом від природи. Граючи сам, він сприймає вже зігране.


Є ще один орган, який примножує роль музики (в розумінні звукової системи) в тілі й душі людини, це мовний апарат. Не гортань чи язик окремо, а всі анатомічні, психологічні, психічні, інтелектуальні задатки людини. Лише в сукупності видимого й невидимого, баченого й небаченого, відчутного й невідчутного, знаного й незнаного можна вести про якусь, та все ж близьку правді, мову.


Завдяки мові та її звуковому вираженню людина впливає геть на все і всіх. Без музики слів (себто гармонізованих звукових знаків в послідовному смисловому вираженні) не було б і відносин. Все будоване музикою.


Бо гармонія, що закладена у Всесвіті, має свій звук. І кожен з людей чує цей звук, бо має він ритм, такт і тембр. І чує кожен його в грудях. Бо життя людини закладене в грудях. А відомість про життя закладена в голову. Тому слово, що вимовляється, йде з грудей. Тобто звук відходить від свого Ідейного Звуку, Вищого Звуку, Первинного Звуку.


Пам'ять має бути одна – музика є життям і смертю. Бо вони Єдині. Бо вони є Звук.

4 коментарі

Віталія Козменко
а ще звуком можна майстерно руйнувати гармнію… какофонія — це теж частина життя… напевне її місце між життям і смертю.
Антон Шкуро
Звук же має бути в конкретному руслі лунати. Може бути створений баланс чи дисбаланс тоді вже сутність звуку, сприймається у зворотній фазі.

А мовний апарат же прив'язаний до мисленнєвих процесів. Без залучення мозкового центру буде проста сукупність слів. Компліментарність чистої води — взаємозалежність.
Максим Козменко
Звучання в конкретному руслі — прямолінійний вияв думки. Звук є один, а забарвлення йому дає людина.
Віталія Козменко
забарвлення найчастіше видає підсвідомість, яка не завжди зрозуміла і підвладна волі людини.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте