Людина живе сьогоднішнім днем чи вчорашнім? Чи поспіхом закидає своє життя до завтрашніх подій? Якою є природа людина: минущою, прийдешньою чи теперішньою? Пам’ять в людині є минулим чи теперішнім? Чи це настанова й передумова майбутнього? Мрія людська є покликом розчинитися в завтрашньому ч...
Читати далі →

Життя… Три крапки в кінці слова манять думку на продовження, розвиток, зміну. Це символічно так розуміти. Але незавжди звична нам символіка правильно тлумачить дійсність. Я стояв сьогодні біля Дитячої міської поліклініки. Простір перед вхідними дверима сповнювався заклопотаним вовтузінням м...
Читати далі →

Зо три тижні минуло, як я прочитав книжечку закарпатського письменника й журналіста Мирослава Дочинця "Многії літа. Благії літа".
Якогось надзвичайного тексту й змісту я не побачив. Навіть після десятка перших сторінок хотів пробігти очима по сторінках до кінця й більше не брати її до рук.
Читати далі →

Мистецтво величне! Мистецтво глибинне! Воно показує дійсність, але воно ніколи не показує ту об’єктивну дійсність, яку думає, що показує митець. Воно показує дійсність митця. Це відомі сентенції. Кожен творить душею. І будь-яке відтворювальне мистецтво є не просто відблиском зовнішніх щодо л...
Читати далі →

Управлінці України дивують нездоланним і катастрофічним потягом до ідіотизму. Навіть дибілізму. Бо їхні нововведення, які мають покращувати життя населенню, навпаки ускладнюють.

Мені кортить вилити кожному депутату-мудрагелю, міністру-самоуку, чиновнику-підлабузі величезний збан нечистот....
Читати далі →

Подвійна будова світу подвоїла людину. В ній наружу постійно прориваються антиномії. Антиномії світла й тіні. Темряви і відблиску. Трепетне й зворушливе відчуття, коли спостерігаєш за співпрацею білого й чорного, світлого й темного. Бачиш їхню протилежність, їхню різність та контрастність. Світле ...
Читати далі →

Думати означає рефлексувати над процесами та діями, що мають місце навколо нас кожної миті й на кожному кроці. Занурюватися всередину, заглядати розумом до тилу, захоплювати й задавлювати незнання. Думати є суцільним процесом «за». Задум є конкретним проявом думання. Він є спрямованим, ...
Читати далі →

Людина до вогню відноситься з трепетом. Вона захоплюється його природою, бо й досі не розуміє як і чому він горить. Безцеремонні заяви, що людина оволоділа вогнем ще в період первісного спілкування з природою, надто сміливі.
Варто задуматися, чи дійсно оволоділа. Чи має вона право стверджувати,...
Читати далі →

Ще одна книга Михайла Івасюка збентежила в мені патріотичні думки, гасла й бачення. «Монолог перед обличчям сина» є обіцяною для сина книгою. Про сина книгою.
Ми знаємо сьогодні про Володимира Івасюка, передового композитора й поета середини ХХ століття, майже все. Багато його друзі...
Читати далі →

Історичний роман Михайла Івасюка «Турнір королівських блазнів», який я нещодавно здужав дочитати, бо починав читати його ще позаминулого року, тривожить мені думки й понині.
Найперше врізалося мені до пам'яті вміння Івасюка гратися словами. Архаїзми і діалектизми він легко пестив і ...
Читати далі →