А що то взагалі за манія тепер «постами» називати? Чи краще «постити»? Я прослухував дещо з GIAA, але збагнути, чому їм дали саме «пост-роківську» категорію, якось не зміг… Розтлумачте хтось )))
Без проблем щастя не існує. Від чого ж тоді щасливитись, якщо немає що долати? А проблеми є перешкодами. Щастя — це стан, який досягається в дії. Ворочишся, ворочишся, аж поки не вивернешся)) Даринко, Ваші слова (Ваш рух) є запорукою легкого вирішення проблем, отже й швидшого одержання щастя!)) Але проблеми різні — є складні, є й прості, життєві й буденні, загрозливі й допоміжні… Вирішення їхнє несе щасливу посмішку й задоволення собою. Тому щастя є різним! Хоча єдиним у відчутті — у щасті! )))
Моя думка про владу — не вважають вони людей сліпими й розумово відсталими, а вважають її просто тихою сірою масою, яка не здатна нічого сказати й змінити. Особисто маю враження від державної й місцевої влад, що вони чинитимуть оті свої діяння доти, доки народ не вибухне. А коли народ вибухне, вони ж змінять акценти й пріоритети. Нарід же наш мовчить поодинокими протестами.
Зі скількох років вірші складаєш? Випадково не з підліткового етапу почав римувати?
Бо символи дівчини, кохання, хлопця (як причини кохання), смерті (як розлуки) частенько випливають з підсвідомого в момент адаптації хлопця/дівчини до життя. Коли вони офіційно ще до ряду дітей відносяться, але гормонально себе до ряду дорослих приписують. Такі сцени (кохання, смерті, жертовності й вибору) дуже характерні саме для молодших людей. Багато з них пишуть також римовані рядочки, тому ти не один такий! ))
Ті, хто приїжджають на тренінги, консалтинги, діалоги, бесіди й уроки, завжди думають про себе як таких, що вже дісталися неба, або принаймні хмар. Психологічно й соціально вони думають, що мають (повинні, змушені й зобов'язані) вчити тих, до кого приїхали. І вказувати на їхню недосконалість, «низість» і провінціальність як простакуватість.
Є й такі, хто приїжджають не тільки ділитися, але й набиратися. Завжди хтось один такий є))
Біда з тією культурою! Попри все існує одна-єдина культура, яка так і називається — культура. Вона дійсно є духовним зрощенням людини в своїх діях, поглядах і відношеннях щодо світу. Вона дійсно сприйнятна всіма людьми і всі люди є культурними. Ось тут і біда з тією культурою! Поміж людей вона починає ділитися на рівні окультурення. Тому й виявляємо для себе: культуру первісних людей, культуру рабського суспільства, культуру високу й низьку, духовну й матеріальну культуру, культуру відродження й занепаду, поп-культуру й культуру як виховання. Нині час культури попсового зразка (масова культура, ось та дурнувата вигадка пролетаріїв і демократів))). Інтелігенцію сунуть вбік, бо то розум, а його маса («попула», або простіше й доступніше «попа») боїться. Інтелігенція (і справді справжня) не в моді. Бо надто розумна. (Згадаємо оте дурнувате масове «Ти чо такий умний, да?!»)
Олег, Ви молодець, що написали. Нехай кожен і знає про смерть, але не кожен говорить про неї. А тим паче про кончину найріднішої з людей. Той, хто прочитав, вагоме й суттєве сприйняв — жертовну любов. Всі Вам дякують, я теж дякую.
Проблеми ніколи не зникнуть. Але краще було б усі проблеми перетворити на питання й спокійно відповідати на них. Біда, що в нас нема такого поняття як «спокійно». Завжди швидше, вище й першими.
Впровадження нової системи оцінювання знань та нової методики подачі й вивчення матеріалу студентами — дуже добре. Але таке впровадження і такий висновок лише ідея. Немає ефективного виконання, немає мети. Кажуть, корупцію внеможливлює «Болонська» кредитно-модульна система. Брехня! Проти вічного (для декого й святого) не попреш.
Сам в цьому переконався. Будучи асистентом кафедри філософії, виставляв студентам і максимальні бали (100) і ставив недопуски (0). Чи не всіх отих недопущених деканати факультетів лагідно й по-батьківськи повчально допускали й виставляли як мінімум «задовільно», а то й на «відмінно». Соромно! Соромно потім дивитися студенту (отому найгіршому, який на оцінках найліпший) в очі. А йому…
Система гнила. Будуючи будинок, спершу робиться фундамент, а вже потім стіни. А в нас — спершу «криша», потім підлога, а стіни — то вже потім… Встидно!
Бо символи дівчини, кохання, хлопця (як причини кохання), смерті (як розлуки) частенько випливають з підсвідомого в момент адаптації хлопця/дівчини до життя. Коли вони офіційно ще до ряду дітей відносяться, але гормонально себе до ряду дорослих приписують. Такі сцени (кохання, смерті, жертовності й вибору) дуже характерні саме для молодших людей. Багато з них пишуть також римовані рядочки, тому ти не один такий! ))
Є й такі, хто приїжджають не тільки ділитися, але й набиратися. Завжди хтось один такий є))
Розкрийте таємницю — слова підібрані задумано чи слова підбиралися бездумно, самі собою?!
Впровадження нової системи оцінювання знань та нової методики подачі й вивчення матеріалу студентами — дуже добре. Але таке впровадження і такий висновок лише ідея. Немає ефективного виконання, немає мети. Кажуть, корупцію внеможливлює «Болонська» кредитно-модульна система. Брехня! Проти вічного (для декого й святого) не попреш.
Сам в цьому переконався. Будучи асистентом кафедри філософії, виставляв студентам і максимальні бали (100) і ставив недопуски (0). Чи не всіх отих недопущених деканати факультетів лагідно й по-батьківськи повчально допускали й виставляли як мінімум «задовільно», а то й на «відмінно». Соромно! Соромно потім дивитися студенту (отому найгіршому, який на оцінках найліпший) в очі. А йому…
Система гнила. Будуючи будинок, спершу робиться фундамент, а вже потім стіни. А в нас — спершу «криша», потім підлога, а стіни — то вже потім… Встидно!