Дійсно так! Мені також спадало на думку те, що Чернівці не вилазять з бичування, бо не мають нормальних міфів. Легенди Львова, як не крути, чарують. Станіславський феномен також інтригує. А в Чернівцях є потенційні казки, але ми, чернівчани, в них самі ж не віримо. Про троянди, тротуари, візників і вірші Гьордерліна, музику Шуберта й дуелі — це цікаво й поетично. Але ми сміємося з цього — ет, вигадки буржуазних маразматиків.
Чернівці надто постраждали від радянського агітпрому в створенні робочого класу, в інтелігентність не вірять вже й самі жителі міста. Це не модно!
Закид до Львову — вдалося мені в пишному центрі міста отримати «рідну» таку порцію "інтелігенції" — водійка трамвайчика накричала на мене, що в неї немає здачі за проїзд (і чого це я вимагав од неї ті 50 копійок?!), в продуктовій крамничці (хоча ні, то все гастроном стандартний був) нагрубили, коли я уточнював, яке пиво в них свіже, на вулиці штурхнули так, що ледь носом камінну стіну не пробив, а при переході дороги на пішохідному переході на мене так просигналили, що й досі при спомині мурахи бігають…
Нечистоти є всюди. Це правда. І хто ж винен? Абсолютно риторичне запитання. Ніби дивимося в дзеркало й запитуємо в нього, намагаючись пізнати себе. Оті «адідасовскі пацани» й «атпадниє дєвочкі» (вибачте за прямоту й гостроту) виродки сучасності… Хоча, їх багато. Культурних мало. Значить культурщина вироджується??? І хто тоді буде виродками???
О це дякую! ))
Я наївно вірю, що людина МОЖЕ змінитися (в хороооошу сторону). але я НЕ ВІРЮ, що вона зміниться.
звиняйте, що вмішуюся зі своїми коментами.)
так в цьому й суть! щоб не змінювати більше світ, руйнуючи його, спочатку людина має сама змінитися. а тут вже гординя людська проявляється — чому я маю підлаштовуватися під світ? «Уж лутше он прогнется под нас!» і тому нищимо навколишнє під виглядом розвитку й прогресу. тому й убиваємо світ, а передусім убиваємо свій час на цьому світі! все вірно)
Вибачте за мій скепсис, але й документи «вікілікса» для мене міф. Ну не можу я повністю погоджуватися, що вони автентичні, що вони такі аж «крикущі» й шокуючі. Це вже справа віри й довіри. Чесно, я їм (від Ассанжа до урядів усіх країн) не вірю та не довіряю. А повірю й довірюся, коли наочно й особисто познайомлюся з кожним «заявником».
Не вірю я ні в героїку того Ассанжа, ні в глобальний переполох провідних і не дуже держав світу. До всього цього затіяного відношуся надзвичайно скептично, а той іронічно. Ну не можу я повірити, що не знайшлося іншого звинувачення до п.Джуліана, як окрім зґвалтування! Якби був він таким страшним для США, Росії, Норвегії чи іншим, невже не знайшлося б «альтернативного» способу його «посунути»? Вміють же люди топитися у ваннах, вішатися на батареях, розбиватися в автокатастрофах… тощо. Хотіли би його змусити замовкнути, вірю, що знайшли б засіб! Спецслужби це вміють.
Хочеться сказати, що тоді було б усе очевидно, що «посунули» чоловіка саме за свої провокативні закиди. Але «нещасні випадки» можливі завжди, всюди і в кожного. Сказали би, що то збіг!?! І все.
А ця «клоунада», бо для мене вона саме так і уявляється, спровокована верховними стратегами, яким такий переполох потрібен, як організму вірус для стимуляції імунітету.
Таємниці повинні бути завжди. Не вбачаю доцільності викинутої інформації для звичайних людей (баби з села, фірмана з колгоспу, студента з ЧНУ, медика зі Снятина тощо). Навіщо їм знаття специфіки зовнішньої політики США і Бангладешу?
Можна заперечувати багато, можна й аргументувати теж. Знову ж у кожного своя думка і погляд на все це. Хоче людина знайти собі героя чи кумира, знайде його всюди, хоть і в дяді Васі з другого підїзду! ))
Стаття критична й емоційна! І влучна. А головне — повчальна. Всі читці й дописувачі зійшлися на тому, що будь-яка соціальна передача інформації потрібна (чи то через пісню, чи то через бесіду) й усю форматовість сьогоднішних телевізійних та й інших каналів варто переформатувати (з формальних до актуальних). Дуже важливо, що ми критикуємо отих горе-менеджерів ефірного часу. Хоча вони й не прочитають це народне обурення, та все ж рано чи пізно ця хвиля до них докотить. І їх поглине. Бо не може вічно залишатися щось непорушним!
Повністю погоджуюся й засуджую обрізання раніше запланованої й спланованої програми. Також повністю погоджуюся з потребою в тій пісні, яку наші люди й справді «дарують» від душі. Бо люди наші й справді душевні!
Головне, аби воно одне одному (ніколи!) не заважало!
Хлопці, служіння добре/погане як в якому місці (частині). Є ж елітні зводи, професійно зорієнтовані (навіть для строковиків), де каша армійська є смачною, бо дістається заслужено й готується вірно. А є зводи, значення яких полягає в стратегічному залякуванні на військовій мапі й не більше. Там, звичайно, що каша, що життя.
Мій друг служив під Житомиром в роті снайперів. За півтора роки служби набрався справжнього досвіду, знання й навичок. Інший знайомий повернувся десь з Центральної України — здобув навички в наглості, безкультурї, безвідповідальності… зате гарно ліжко стелить!) Брат моєї дружини відслужив минулого року в Криму, але служба пройшла його в телерадіокомпанії військово-морських сил, де він виконував якусь темну роботу…
Враження від армії можуть бути визначеними лише після того, як в ній відслужиш!
Наше (ніби глибокодумних і критичних осіб) бажання мати в газеті дійсне (а не «жовте»), публіцистичне (а не публічне), осмислене (а не мислиме) і т.д. є, напевне, ще залишками минулих часів, коли вихованість породжувала стриманість. Сьогодні культура стала економною. Зайве ніхто не має намір витрачатися на філософські й культурні роздуми (а не думки, — на них ласий кожен) і тому попит на коротенькі закиди з культурно-мистецького життя, що заключені в сексі й потребах, є популярними. Отже, є й попсовими (або ж народними, демократичними, масовими).
Оплата журналістської праці — гаряча проблема. За щось же їм, писакам, дозволено при собі зброю носити й залазити до повсюдних місцин!?)) Тому вони такі ж потрібні (особливо сьогодні в добу інформації), які і лікарі, вчителі.
Легше показати бійку, аварію, ляп, дурничку-цікавинку, аніж серйозні й суперечливі новини. «1+1», на мій погляд, взагалі намагається уникати дискусійних тем і проблем.
Але й тут — "інфорвага" (переклад Ліліного «infotainment») бере верх, створюючи сприятливі й доступні умови для продукування «журналістських розслідувань» як серіалів, на які люди чекають, ніби на нову серію «Маргоші».
Хоча специфіка цього всеукраїнського каналу цікава й своєрідна. Можливо й дійсно їм самим (журналістам) набридло теревенити днями-ночами про «театральну» пародію державної влади і державних протестів? Натомість вони закидають теми не менш цікаві й не менш важливі. (?!)
І те правда. Хочеться мистецтво нести в маси, але при згадці й прикладі сьогоднішного мистецького прояву одразу ж думка змінюється — хочеться мистецтво заховати. Сакралізувати його.
Щодо Пауля Целана, то відзанчили й направду заскромно. І навіть «Меридіани» — це для поета заскромно було. Та й взагалі, все, що тепер ми повязуємо з Паулом Целаном (із власних спостережень), все виглядає скромно, мовчазливо,,, соромно.
Поезією, музикою, виставами, присвятами, згадками, цитуваннями, вживанням таких слів «німецькомовний єврейський поет Буковини Пауль Целан» варто увічнювати генія духу й слова. Поети ж вічні!
Чернівці надто постраждали від радянського агітпрому в створенні робочого класу, в інтелігентність не вірять вже й самі жителі міста. Це не модно!
Нечистоти є всюди. Це правда. І хто ж винен? Абсолютно риторичне запитання. Ніби дивимося в дзеркало й запитуємо в нього, намагаючись пізнати себе. Оті «адідасовскі пацани» й «атпадниє дєвочкі» (вибачте за прямоту й гостроту) виродки сучасності… Хоча, їх багато. Культурних мало. Значить культурщина вироджується??? І хто тоді буде виродками???
Я наївно вірю, що людина МОЖЕ змінитися (в хороооошу сторону). але я НЕ ВІРЮ, що вона зміниться.
звиняйте, що вмішуюся зі своїми коментами.)
Зустрічаю їх в маленьких магазинчиках провінційного типу.
Хочеться сказати, що тоді було б усе очевидно, що «посунули» чоловіка саме за свої провокативні закиди. Але «нещасні випадки» можливі завжди, всюди і в кожного. Сказали би, що то збіг!?! І все.
А ця «клоунада», бо для мене вона саме так і уявляється, спровокована верховними стратегами, яким такий переполох потрібен, як організму вірус для стимуляції імунітету.
Таємниці повинні бути завжди. Не вбачаю доцільності викинутої інформації для звичайних людей (баби з села, фірмана з колгоспу, студента з ЧНУ, медика зі Снятина тощо). Навіщо їм знаття специфіки зовнішньої політики США і Бангладешу?
Можна заперечувати багато, можна й аргументувати теж. Знову ж у кожного своя думка і погляд на все це. Хоче людина знайти собі героя чи кумира, знайде його всюди, хоть і в дяді Васі з другого підїзду! ))
Повністю погоджуюся й засуджую обрізання раніше запланованої й спланованої програми. Також повністю погоджуюся з потребою в тій пісні, яку наші люди й справді «дарують» від душі. Бо люди наші й справді душевні!
Головне, аби воно одне одному (ніколи!) не заважало!
Запитання до Вас: це Ви створили таке вінчування? Чи воно автентичне з Гуцулії?
Мій друг служив під Житомиром в роті снайперів. За півтора роки служби набрався справжнього досвіду, знання й навичок. Інший знайомий повернувся десь з Центральної України — здобув навички в наглості, безкультурї, безвідповідальності… зате гарно ліжко стелить!) Брат моєї дружини відслужив минулого року в Криму, але служба пройшла його в телерадіокомпанії військово-морських сил, де він виконував якусь темну роботу…
Враження від армії можуть бути визначеними лише після того, як в ній відслужиш!
Оплата журналістської праці — гаряча проблема. За щось же їм, писакам, дозволено при собі зброю носити й залазити до повсюдних місцин!?)) Тому вони такі ж потрібні (особливо сьогодні в добу інформації), які і лікарі, вчителі.
Але й тут — "інфорвага" (переклад Ліліного «infotainment») бере верх, створюючи сприятливі й доступні умови для продукування «журналістських розслідувань» як серіалів, на які люди чекають, ніби на нову серію «Маргоші».
Хоча специфіка цього всеукраїнського каналу цікава й своєрідна. Можливо й дійсно їм самим (журналістам) набридло теревенити днями-ночами про «театральну» пародію державної влади і державних протестів? Натомість вони закидають теми не менш цікаві й не менш важливі. (?!)
Поезією, музикою, виставами, присвятами, згадками, цитуваннями, вживанням таких слів «німецькомовний єврейський поет Буковини Пауль Целан» варто увічнювати генія духу й слова. Поети ж вічні!